Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 17.10.2017, 09:50

Сайт Попельниківської школи

Меню сайту
Ваша думка?
Яка на Вашу думку функція навчально-виховного процесу важливіша?
Всего ответов: 17
TV + FM
Програма телепередач
Програма телепередач

Online TV
Онлайн телебачення

Online радіо FM
Слухати радіо онлайн

Радіо Забава
українське веб-радіо
Радіо Забава
Встановити плагін
Спілкування
Відправити SMS

Україна

Росія

СМС СМС СМС

Всі камери космосу
Тут можна переглянути фотографії Сонця, отримані апаратом для спостережень за світилом SOHO, кількагодинної давності.
Все веб-камеры Космоса
Google
Перекладач від Google

Пошук веб-сайтів, створених іншими мовами
Yandex
Яндекс.Краски

Малюй на Яндексі

Свята України
Праздники Украины
Телефони області
http://biz.if.ua/
Ваша IP адреса

Історія

Село Попельники за даними професора Ксаверія Мрочка та Михайла Бажанського засноване у 1365 році.
Кріпость-Попельники, стояло на кордоні з Османською імперією. Є дані, які твердять про те, що Кріпость-Попельники було невеличким містом. Є різні версії про назву села. Залишилися від кріпості згарища і попіл. З того часу місце знищеної кріпості почали називати Попельники. У XVI ст. село назвали Попельнею, а згодом Попельники. У XIV столітті місто було зруйноване і спалене турками, а жителі, які залишилися, почали осідати на півночі від річки Черемош.

З певних історичних джерел було відомо, що заселено воно між селом Рудники та сьогоднішнім селом. В основному пролягало воно в урочищах Потічок і Сталище. Жителі користувалися лісом та природним водоймищем біля горба Летівки. Летівка від слова літо, там навесні, влітку і до пізньої осені випасали худобу, коні, вівці, кози. Горб Летівка зберігся до нашого часу, але нижчим. У давнину село було багате лісом, водою, рибою, землею. Протягом двох століть перші поселення зберегли свою цілість. На початок XVII століття село розширюється. Заселяються нові сім'ї вздовж Черемоша. 


Церква

У селі в половині XIX століття було дві церкви. Точних і достовірних архівних документів про церкву Воскресіння Христового не збереглося. За свідченнями старожилів, на лівобережжі Черемоша була давня церковця Воскресіння Христового. Біля церкви також був цвинтар. На середину XIX ст. у зв'язку з частими повенями церква перестала діяти, тому громада почала будувати нову обіч цісарської дороги. А цю стареньку церковцю подарували громаді села Олешкова. Пізніше її там розбудували і вона діє до цього часу.

Михайлівська церква побудована в 1837 році. У вівтарі нині діючої церкви на Горньому місці, над дверима в паламарку є напис: «Церкву побудовано Василем Андрійчуком 1837 року». Це свідчить про те, що будівничими цієї церкви були майстри брати Андрійчуки. Імена інших будівників не збереглися.

Село за кількістю мешканців невелике, його обслуговує одна церква. У XVIII столітті було дві придорожні каплички.

Згідно із Шематизмом Львівської єпархії 1841 року парафія в селі Попельники заснована в 1784 році.

За Шематизмом Станіславської єпархії 1938 року церква Воскресіння Христового, дерев'яна, посвячена 1842 року і наданий відпуст в день Святого Архистратига Михаїла (21 листопада). Після Першої світової війни церква іменується вже тільки МИХАЙЛІВСЬКОЮ.

В Церкві Святого Архистратига Михаїла села Попельники з 11 жовтня 1998 року настоятелем є о. Ігнатій Мельник, народжений 26 серпня 1977 року в селі Чорнолізці Тисменицького району Івано-Франківської області. Раніше на цій парафії несли своє пастирське служіння такі священики: о. Микола Колянківський, о. Василь Березовський, народжений 1808 року, висвячений 1840 року, о. Іван Онуцький, о. Василь Амброзяк, о. Корнилій Драгомирецький (1890 р.), о. Роман Шмігельський (перед Першою світовою війною), о. Чиж, о. Омелян Завицький, о. Юліан Гранківський, народжений 1887 року, рукоположений 1913 року, парох з 15 вересня 1929 до 1963 року, закінчив духовну академію в Болоньї (Італія),о. Миколай Корнич 1963 - 1964р.рр, о. Василь Романюк 1964-1968 рр. (нині покійний патріарх Київський і всієї України-Русі Володимир. Першою парафією, куди направили о. Василя Романюка, було село Новоселиця Снятинського району. Окрім Новоселиці новопризначений священик служив у храмах сусідніх сіл — Попельниках та Джурові.), о. Зіновій Калитчук, о. Богдан Лесюк, о. Костянтин Морський, о. Миколай Харук, о. Василь Бойчук 1980-1985 рр., о. Степан Лаврентович 1985-1998 рр.


Населення та землі

У 1832 році за Шематизмом Львівської єпархії греко-католиків було 709 осіб. У 1841 році капелана не було. Адміністрував о. Василь Березовський, народжений 1808 року, висвячений 1840 року. Греко-католиків було 1001 особа.

Деканат Снятинський за Шематизмом Львівської єпархії з 1841 року: 5 мешканців римо-католиків належать до парафії в Заболотові, греко-католиків 1218 осіб, парафія їхня в селі. В 1857 році було 1317 мешканців, а в 1880 р. в селі було 1174 особи. 

У половині XIX століття простір двора 407 моргів, селяни мали 1400 моргів. У дворі працювало і жило 35 мешканців. Повітовий суд у Заболотові, пошта в селі та неповна середня школа. Власник Емілія Криштофович.

Вісник пошт і телеграфів (Львів, 1910 р.) подає, що в Попельниках у той час мешкала 1951 особа. Власником посілості були графиня Олена Потоцька і М. Гр. Лосьова. Урядовий вісник, опублікований у Варшаві 1933 року, подає, що село Попельники займало простір 11,51 кілометра квадратного. На 30.09.1921 р. було 334 будинки, а на 09.12.1931 р. — 350 дворів. На 30.09.1921 р. було 1479 жителів, а 09.12.1931 р. мешкало 1564 особи. На 01.01.2000 р. в селі нараховується 520 дворів.

Село Попельники не має дуже урожайної землі, взагалі не має чорнозему, тому і господарське життя не дуже інтенсивне, але зате випасання худоби відбувалося краще, як в інших селах, бо є обширні луги для випасання худоби. У лузі були такі урочища: Урочища Став, Перший Брід, Другий Брід, Вишнівка, Джубер.

Скасування панщини

У селі радо зустріли скасування панщини та революцію в Австрійській імперії 1848 року. Пам’ятка 16 травня 1848 року дала людям право на викуп з кріпацтва та особисте звільнення. Громада вирішила мати свою українську світську народну школу, бо до цього часу працювала однокласна та двокласна дяківська школа.

Період Другої світової війни

Перед війною в селі було 450 дворів, 2200 жителів. Село мало тваринницьке спрямування. В селі проживали українці, євреї, поляки.

Трудова діяльність євреїв пов'язана була в основному з лісовою промисловістю. Адже перші поселенці села були керманичі, які сплавляли ліс по річці Черемош з її верхів'я аж до Новоселиці на Буковині — це зокрема Вайнер Ісраїль, брати Мордко та Дудя Махаловичі, Шустер Натан. Згодом виникла на берегах Черемошу і місцева деревообробна промисловість. Ангул Рібер спорудив лісопильний завод, Шустер Натан виготовляв розбірні житлові будинки. Продукція їх реалізувалась в основному в Городенківському та Заліщицькому повітах.

Були кравці, шевці, м'ясники та візники. Останні перевозили муку з Микуличинського великого млина в гірські повіти воєводства Станіславівського.

Були торгівці та хлібороби, а один з них Янкель Шаффер займався адвокатською практикою. Він за часів Австрійської імперії працював писарем повітового суду в Снятині і після виходу на пенсію надавав населенню юридичні послуги. Були вчителі, які приватно навчали німецької мови, яка в той час була (за Австрії) урядовою. Молодь в переважній більшості була зайнята в художньому ткацтві — виготовленням килимів як надомники Косівської килимарні.

Під час німецької окупації від червня 1941 р. до березня 1944 р. із села забрано на роботи в Німеччину 42 особи. 

Червона Армія в березні 1944 року вийшла на польсько-український кордон. У селі почали встановлювати радянську владу. 16 травня 1944 року забрали в армію 165 осіб. Із війни не повернулося 26 осіб.

Освіта

В селі Попельники школа почала працювати з 1826 року. Громада викупила сільську корчму у єврея Гершина і заснувала світську школу. Школа трикласна, але викладання велося українською мовою.

З 1884 року учні почали здобувати в селі Попельники семирічну освіту. Велику допомогу в розвитку освіти села надавали нащадки отця Григорія Ромашкана. Отець Микола Колянківський, а пізніше отець Василь Березовський організували сільську бібліотеку. Отець Василь Березовський народився у 1808 році, висвячений 1840 року, викладав у школі історію та релігію.
Історія складалася з двох частин: історії рідного краю (особливо рух опришків) та історії України за Кониським. У школі навчалися діти різних націй та вірувань. У 1929 році в селі проживало греко-католиків 1584 особи, римо-католиків 25 осіб, євреїв 61 особа. їх діти разом навчалися в школі. З 1925 по 1939 рік директором школи працював націоналіст Михайло Найдан. Він був організатором та диригентом церковного і сільського хорів.

У 1939 році з приходом радянської армії М. Найдана було арештовано за національні переконання і розстріляно в Харківській тюрмі. Культурному відродженню села сприяла сільська читальня «Просвіта». У 1908 році головою «Просвіти» був Прокіп Захарія. У бібліотеці нараховувалося 114 книжок, а у «Просвіті» села було 50 членів. Сільська «Просвіта» була ініціативна, мала вплив на формування в людей національного світогляду.

У 1939—1941 роках у школі працювала учительська сім'я Сідоренків. У період німецької окупації працювали вчителі Роман Ватаманюк, житель села Попельники, та Степан Дудик, житель села Джурова. Обидва були репресовані радянською владою.

Уроки релігії проводив отець Юліан Гранківський, який доїжджав із села Тучапи та обслуговував парафіян села Попельники. Потрібно відзначити, що отець Юліан Гранківський закінчив духовну академію в Болоньї (Італія). Він змістовно передавав учням знання з основ наук.

З 1939 року до 1947 року в селі працювала початкова школа. Від 1944 до 1947 її директором була Захарія Розалія Іванівна, уродженка села Джурів, вийшла заміж до села Попельники. Виховала двох дітей. Разом з педколективом початкової школи проводила всеобуч.

З 1947 року рішенням Заболотівського райвиконкому Станіславської області почала працювати в селі Попельники семирічна школа. Директором призначили Гайдабуру Олексія Федоровича, уродженця села Сари Гадяцького району Полтавської області. Він з дружиною, вчителькою російської мови та літератури Гайдабурою Галиною Григорівною працювали до 1986 року. У 1985 Олексій Федорович помер, дружина – в 2008. Директором семирічної школи с. Попельники Гайдабура О. Ф. пропрацював із 1947 по 1967 рік. Прізвища вчителів, які працювали в цей період: Довганюк Дмитро Васильович, Довбенчук Василь Миколайович, Косенко (заступник директора школи), Кейван Микола Васильович, Приступа Олексій, Гайдабура О. Ф., Гайдабура Г. Г., Огрисько Тетяна, Хрептій-Шулепа Євдокія Яківна, Флійчук-Гуцуляк Ірина Іллівна, Приступа Софія Назарівна. Гайдабура Олексій Федорович був гарним учителем історії, досвідченим управлінцем з питань навчально-виховного процесу, активним учасником драматичного гуртка. У післявоєнні роки підтримував тісний зв'язок та допомагав сільським учасникам УПА. Найважливіше для села було те, що педагогічний колектив під керівництвом Гайдабури О.Ф. в 1948 році виконав всеобуч, тобто всі діти у повоєнний період навчалися в школі. Художня самодіяльність виховувала естетичний смак в учнів та батьків. Школа займала призові місця на районних оглядах художньої самодіяльності. В ній працювали гуртки: танцювальний, співочий, фізкультурний, народних інструментів, художнього читання. 

В 1962 році при наполегливості та ініціативності Гайдабури О.Ф. в селі закладено фундамент під існуючу сьогодні школу.

Школа була добудована в 1969 році. Послідовником Гайдабури О.Ф. став його учень Андрійчук Федір Іванович, призначений директором в 1967 році. Ф.І. Андрійчук – уродженець села. До 1967 року діти навчалися у старій школі в дві зміни, бо налічувалося лише 5 класних кімнат.

З 1967 року директор школи організовує навчання в одну зміну, орендувавши сільську читальню та будинки репресованого Александрука Григорія Дмитровича. Було завершено будівництво школи, проведено водяне опалення, обладнано меблями класні приміщення і з вересня 1969 року діти почали навчатися у новій світлій і просторій школі. При школі працювала шкільна їдальня. Харчування було безплатним для всіх школярів.

В селі побудовано дитячий садок на 90 місць, який діє з 1983 року.

За матеріалами: Андрійчук Ф.І. Моє село. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.

Форма входу
Пошук
Каталоги-рейтинги
Рейтинг сайтів прикарпаття
Укр. рейтинг TOP.TOPUA.NET

Календар новин
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Друзі сайту
Збур'ївська ЗОШ
Симонівська ЗОШ
Школа №2 м.Стрия
Сайт міста Снятин
Розв'язуємо задачі разом!
Педагогіка
Методична допомога з географії
Єлизаветівська СЗШ
Димерська ЗОШ
Сайт містечка Заболотів

Освітній портал
Сайт вчителя фізики Максим'юк Алли Георгіївни
Про школу 7 міста Хмельницький
 Борцівський клуб Ластівка

Побірська школа

КЛАСна компанія

 Сайт села Джурів

Сайт Варвинської ЗОШ

Я - Вихователь!

Кіровська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2

Середня загальноосвітня школа №73 м.Львова

Учитель географії

www.rbdut.com.ua

Офіційний сайт БК

Щоденник.ua - шкільна соціальна мережа

Детский день рождения

Образовательный проект ИНТЕРШКОЛА

Сайт літературно-художнього журналу «Дніпро»

PressUA.com - свіжа преса он-лайн

Селятинська ЗОШ-інтернат

Старосалтівська ЗШ
Пошук по сайту
Погода
Хмарка фото
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні на сайті
Карта відвідування
Locations of visitors to this page
Наша кнопка
 Сайт Попельниківської школи.

Код кнопки:


WoWeb.ru - портал для веб-мастера МамаТато ДНЗ "Весела Абетка" - Для дітей України Від свята до свята! Наше Місто - IF.UA Малеча - ресурс для сучасних батьків Страна ЛИМПОПО - портал для родителей: статьи, новости, ссылки. Детские магазины в Киеве. kazka.in.ua - Українська казка Button_NF.gif Крамниця Баби Куці Умніки - розвиваюча іграшка. Детский портал 4Kids Антивірус для дітей Грані-Т Читанка - дістань книжку з антресолей Ангелятко та Ангеляткова наука

Сайт створений з метою освіти та інформаційної підтримки навчально-виховного процесу
Copyright Ivan Ivanchuk © 2017